ДОКИ СОНЦЕ ЗIЙДЕ, РОСА ОЧI ВИÏСТЬ



Категории Марко Кропивницький ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Драма в 4 дiях i 5 одмiнах (Скорочено) ЛИЦЕДIÏ: Олексiй Дмитрович Воронов, помiщик, капiтан в одставцi, лiт 65. Наталя Семенiвна, його жiнка. Борис, син ïх. Владимир Петрович Горнов, студент-агроном, приятель Бориса. Антон 3 а в а д а, бувший крiпосний. Оксана, його дочка, на 19 роцi. Максим Хвортуна, бувший крiпосний, стрiлець i швець. Степап Кугут — парубок Охрiм — парубок Гордiй Поваренко городянський швець. Ску6ко, писар. Текля, Соломiя, Катря — дiвчата Парубки i дiвчата. Дiється мiж 1862—1865 роками. ДIЯ ТРЕТЯ ОДМIНА ПЕРША На другий день удосвiта. Велика кiмната у панському будинку. ЯВА 1 Соломiя (прибира ложки i тарiлки з столу). Ну заварили нашi пани кашу! Заморочили зовсiм панича: сперш посадили його у карти грати, а далi так пiдпоïли, що вiн, як снiп, звалився. Вже скiлько разiв наважалася я шепнути паничевi, яке лихо скоïлось у нас на селi, так коли ж анi приступу до його! Чи не лихо?.. Вже свiтає. Оце загулялись! Хоч би Владимир Петрович був тут, то я б йому шепнула. ЯВА 2 Оксана входе. Соломiя (з жахом). Оксано, ти? Оксана. Цить! Скажи менi, Соломiє, чи є у тебе у серцевi Бог? Соломiя Я, єй-богу, сестричко, нi на капелиночку не винна! То все налихотворила Текля, тiлько ти ïй не кажи, що я виявила! А я хоч i заприсягну! Оксана. Я тебе питаю: є у тебе в серцевi Бог? Скажи менi, чи здiймались коли-небудь твоï груди пiд вагою невимовного смутку? Чи з'являлись коли-небудь сльози у твоïх очах? Соломiя. Та я ж, сестричко, не кам'яна! Оксана (ухопивши ïï руки). Не кам'яна? Ти правду кажеш? Соломiя. Хоч i заприсягти! Оксана. Скажи менi як перед Богом,— посватався панич? Соломiя. На те похоже. Тiлько настояще довiдатись не можна, бо нiкого з нас не допускають до його. Зараз як тiлько я увiйду — i випроводять. Я не розберу панських заручин. У нас як просватають дiвку, то зараз на рушник стають, кланяються перед образами, а далi — батьковi, матерi; а у панiв нiчого того нема. Оксана. Виклич менi панича. Соломiя. Та вiя, сестричко, п'яний спить. Оксана. П'яний! Ти мене дуриш? Соломiя. Ну, от, єй-богу, що нii Там такий п'яний, то й сказать не можна. Його, певно, нарочито напоïли. Оксана (похитнулась). П'яний... напоïли! I це самостiйная людина!.. Остання надiя захмарилась. Проведи мене до його... мiй жаль його розбуде, моє горе його витверезить... Соломiя. Постривай, може, я його розбудю. Тiлько, сестричко, йди з горниць,— там у саду пiдожди абощо; бо як панi постереже — лихо буде! Вона ще не спить! Входе Наталя Сем гнiвна. ЯВА З Наталя Семенiвна (побачивши Оксану). Ти?!. Оксана. Я! Соломiя незамiтно вийшла. Не полохайтесь! Це не манiя моя, а я живесенька... Не полохайтесь... i мене не лякайте, бо не злякаєте... Наталя Семенiвна. Як ти посмiла ввiйти? Оксана. Не кричiть... бо собi тiльки сорому наробите... Слуги вашi всi покотом сплять... дверi не запертi... я й прийшла. Панi, не з ножем в руцi прийшла я до вас i не з докорами, а принесла я вам своє серце, щоб ви його добили! Живуче... нiяк сама його не здолаю... Наталя Сємєнiвна. Я не душогубка! Оксана. Не душогубка? Чому ж у вас такий страшний погляд? Чула я, правда, од людей, що, кажуть, бува й так: погляд вовчий, а душа янгольська! Примусьте ж вашу душу, щоб вона хоч на хвилину засяла у вашiм поглядi, i та мала хвилина надасть менi сили i одваги. Я смiливо йшла до вас, а тепер острах даве мою душу i сковує моï вуста!.. Хоч одну ж iскру жалю у поглядi, молю вас!.. Наталя Семенiвна (тихше). Чого тобi треба? Чого ти хочеш вiд мене? Оксана. Чого я хочу? Ха-ха-ха! Чого я хочу? I це питає мати, його мати! I справдi: чого я хочу? Я, мабуть, зовсiм вже збожеволiла!.. Ви колись казали менi, як ще я була при вас за горничну... Наталя Семенiвна. О, я щодня проклинаю той час i годину!.. Оксана. Чудно! А тодi менi здавалось, що ви самi втiшались, дивлячись, як панич залицявся до мене. Мабуть, тодi в очах ваших жила ваша янгольська душа? Наталя Семенiвна. Я сама не встереглася, як гадину в пазусi зогрiла. Оксана (не слуха ïï). Ви тодi казали, панi, що ви й самi не з високого колiна; що ваш отець був простий мiщанин i вас вчив на мiднi грошi. Чого ж тепер ви так пишаєтесь? Одначе... що ж це таке я плещу? Чи воно ж до речi? Я не те зовсiм хотiла сказати... (Подумала). Що ж таке я хотiла? Хiба те, що ваш син любив мене, що вашого сина i я любила... Наталя Семенiвна. А тепер минулося!.. Мертвого з гроба не вертають!.. Оксана. Минулося? Справдi минулося? А я наважилась було у однiм словi вимовити перед вами усю мою душу, усю мою печаль... Хотiла сказати таке слово, у котрiм ви побачили б, як у дзеркалi, всi моï муки, всi рани мого серця!.. Мертвого з гроба не вертають... I ви так спокiйно i тодi б сказали цю приказку, коли б побачили у трунi свого єдиного сина?.. А я вже лежу у трунi! А моє серце — його серце, моя душа — його душа, моє життя — його життя. Вiн помер задля мене, i я вже наполовину мертва!.. I все ж таки анi iскорки жалю у ваших очах?.. Панi!.. Я кохала вашого сина!.. У його коханнi я кохала увесь мир Божий. Вiн був моєю думкою, моєю молитвою, моïм свiтом. Одняли Його у мене!.. Одняли не душогуби, а люде з янгольською душею!.. Ох, страшно ж менi, страшно!.. Серце моє, чи є ти в грудях, чи нема? Я не чую тебе!.. Наталя Семенiвна. Менi жаль тебе, Оксано! Що ж робить? Оксана. Жаль?.. Вам жаль мене?.. Ха-ха-ха! Не треба, не треба менi вашого жалю! Нi, нi, я вас зобiдила, я вас зневажила... Простiть мене!.. Я сама не знаю, що кажу... Скажiть, промовте ще раз: Менi жаль тебе! Ха-ха ха! Менi жаль тебе! Вмирай, серце!.. Слiпнiть, очi!.. Глухнiть, моï вуха! Це не материна мова! Наталя Семенiвна (убiк). Вiдкiля вона взялася, хто ïï сюди привiв? (До неï). Ну, пора вже тобi додому. Оксана. Правда ваша!.. Я вже й надто забарилась... Наталя Семенiвна. Ну, то йди ж собi! Оксана. Стривайте, ще два слова. Кажуть, що я чарувала панича? Правда!.. Кажуть, що я вiдьомського кодла. Ох, яка правда! Кажуть, що я хотiла бути панiєю-дворянкою. От за це, то вже й сам панич присягне, що правда. Бачте — я все це вам кажу i не червонiю, щоб ви вже певне знали, що у мене стида анi крихотки. Що я, бачте, вже така непутяща, така хвойда зародилась, що й сором не ïсть менi очей!.. (Хапається одною рукою за одвiрок, а другою за голову). Наталя Семенiвна. Ти ледве на ногах стоïш. Присядь спочинь!.. Оксана. Де ж таки я сяду перед панiею? Ми до цього не призвичаєнi! (Згодом). Нiчого... Бачите, вже й одiйшла. Живуча я, як гадина!.. (Здiйма з пальця перстень). Це його... паничiв перстень. Хотiла було шпурнути його куди-небудь, та пошкодувала, що золотий. Анайгiрш боялась, що як пришлете грабувати, от тодi-то вже було б сорому надто! I я сама принесла... Нате!.. (Поклала перстень на стiл). Отож всiєï розмови, отож всiєï поради. (Iде до дверей). Наталя Семенiвна. Стривай, Оксано!.. Оксана (зупинилась). Пора ж i честь знати. Самi мене виганяли, а тепер зупиняєте? Здається, я все сказала?.. Наталя Семенiвна. Я хочу тобi вiддячити за те, що ти без Ґвалту i без атласу розв'язала моєму синовi руки. Оксана. Як вiддячити? Хiба ви ще не вiддячили?.. Наталя Семенiвна (вийма хутко з шухляди грошi). Це тобi на придане! (Дає грошi). Оксана. Що-о?!. Дякуйте, панi, що ви його мати! Вiддайте цi грошi на подзвiння та на церкву, щоб щодня виймали часточку за здравiє вашоï янгольськоï душi!.. Панi, панi!.. Не в кожного й душогуба здiймається рука на умираючого, а ви... ви вийняли з моïх грудей серце i, смiючись, краєте, ще й на моïх очах, Його на шматки. Не Бог вам, панi, душу дав, не мати вас породила! (Пiшла). Наталя Семенiвна (сперш немов остовпiла, а далi прожогом кинулась до дверей). Оксано, Оксано! Вернись!.. (Одбiгла од дверей). Що я роблю? Чи не збожеволiла я?!. Нi, нi!.. Не погублю я своєï дитини! О, чом же ти, Оксано, нерiвня моєму синовi? Яка велика душа! Нащо ти в крiпацтвi зародилася?.. Нi... Нi!.. Не невiстка ти менi! Завiса ОДМIНА ДРУГА Того ж така дня, через шiсть годин. Зала у будинку Воронових. ЯВА 1 Горнов i Максим. Горнов. Так, стало бить, ми з вами в цiнi зiйшлись? Максим. Де ж, мовляв, не зiйшлись? Я ще й рота не вспiв роззявити, а ви вже й цiну поклали, та ще й яку, мовляв, цiну. Але ж глядiть, чи не помилились, бо я швець такий, що тiльки пiд зав'язь умiю чоботи шити, а вам, може, треба городського? Горнов. Ба нi, менi такого й треба до школи. Максим. Тепер вже повелось так, хоч би i у нас на селi: чоботи на двi колодки та ще й на шпильках, а я все на дратвi. От що вже дратву, так навдаку чи хто висуче проти мене? Горнов. Я хочу, щоб хлопчаки спершу навчились шити простi чоботи, а там вже котрому скортить городських чобiт, то нехай сам добира способу, як ïх змайструвати. Максим. Еге! Нехай вже, мовляв, саме домадикується!.. Я ще мав дещо вам сказати, та тiльки не знаю, з якого боку й почати. Ще як скажете: От старий, почав вже вигадувати. Горнов. Що ж таке? Максим. А те, що я ще зроду-вiку не бурлакував, а оце, мовляв, вже нiби приходиться покидати стару... Там такого репету наробе, що не тiльки в хатi, а й у подвiр'ï, мовляв, буде тiсно. Горнов. Чому ж не взяти й бабу з собою? Максим. Чи й справдi? (Зрадiв). Вона у мене, Владимир Петрович, така, що й хвилини без дiла не сидiтиме... Там така працьовита, що й сказать... (Смiється). А як роботи нема, то зо мною свариться, а вже без дiла не всидить. Горнов. Знайдемо i ïй дiло. А за цiну певно що не будемо торгуватись?.. Максим. Та яка вже цiна беззубiй?.. Горнов. Часом беззубий краще зубатого!.. Максим. Та воно так... Це вже ви мене зовсiм, мовляв, на свiт народили! А то ж сказали ви менi цiну, а я зопалу погнався за грiшми та й про бабу забув. Оце ж i чудесно. У хату свою впустимо Матвiя, тут у нас є такий бiдолаха з двiрських: дiтей, мовляв, повнiсiнький запiчок, а хати дасть Бог. Нехай собi живе, та хлiб жує, та двору доглядає. ЯВА 2 Тi ж i Борне. Горнов. Ну ти ж i спиш! Я вже з города двадцять верстов пробiг, а ти... Борис. У мене голова страх як болить... Я й не бачу. (Чоломкається з Максимом). Що ж, договорились? Максим (усмiхається). Вже, мовляв, i печать приклали. Горнов (дивлячись на часи). Ого-го, пора ïхати! Борис. Чого хапаєшся? Поснiдав би... Горнов. Скiльки ще в тебе тiєï панськоï пихи, як подивлюсь я на тебе: без снiданку або без кофiю не можна гостя вiдпустити; i хоч би тому гостевi дiла було, як кажуть, по зав'язку, а вiн сиди та жди того кофiю. У мене там дiло кипить! Я купив оце у городi молотилку, i зараз треба установити ïï. Ну, у вас гарнi порядки: приïхав — усi пани i слуги сплять, дверi вiдчиненi, хоч i забирай усе на вози та й вези, куди хочеш. Борис. Ми свiтом тiльки полягали. Горнов. Що це в тебе такi червонi очi? Борис. П'яний був. Горнов. З якого побиту? Борис. Тадже ж учора був день народження батька. Горнов. Стало буть, ти туди i не навiдувався? Борис (засоромивсь). Нi!.. Горнов. От так молодець!.. ЯВА З Тi ж i Соломiя. Соломiя. Паничу, пожалуйте, вас мамашенька кличуть. Голос за дверима: Борисi.. Борис (гука). Я зараз! (До Горнова). Пiдожди мене! (Пiшов). Горнов. А йдiть сюди на хвилину, Соломiя! Соломiя. Не хочу, бо ви зараз почнете розпитувати, а менi заказано мовчати. От єй-богу, що правда! Голос за дверима: Соломiя! Ось зараз! (Побiгла). Максим (тим часом роздивляє портрети, що висять на стiнах у золотих рамках). Що то воно: чи царi всi, чи генерали? Горнов. Хiба ж деякi з них вам нiкого не нагадують? Це ж Борисiв батько, а це дiд, а той третiй — генерал Суворов. Максим. Бачте, я таки вгадав, що генерал. Горнов. Один же тiльки генерал. А батько Борисiв тiльки що копитан, а дiд його, то й хто його знає!.. Бачте, це на йому старосвiтський мiлiцiєнний казакин. I доки цей дiд ще не був у службi, то прозивався Ворона, а як здобув мiлiцiєнного чина, так став вже прозиватись Воронов! Стало бить, причепив хвостика до свого прозвища. Максим. Хвостика? Навiщо ж то? Горнов. Така, бачте, мабуть, була поведенцiя, все своє вже дуже обридло, так хоч хвостика чужого пришити. Максим. Еге! Ну, а то ж жiночi парсони, хто вони? (Показує на портрет). Горнов. Це мати Борисова, а це вже ïï мати, стало бить, бабка Борисова. Ось бачте, убрання в неï вже просте, старосвiтське: очiпок, намiтка, плахта. Максим. Так, так!.. Стало бить, вони не з так-то давнього колiна запанiли? Горнов. Бабка ця й до смертi жила тут. Максим. Та як же?.. Так... так!.. Я u пам'ятаю! Оце, либонь, пiде дванадцятий чи пак тринадцятий рiк, як вона померла. Проста була людина, зовсiм проста, i по-панськи, мовляв, анi же тобi не вмiла говорити. Горнов. Це була найперша порадниця i жалiбниця Борисова. Вiн згадує про неï з великою шанобою. Максим. Пам'ятаю, пам'ятаю!.. Усе було з ним няньчиться. Конешно, доброго чоловiка усяк добром пом'яне. Ну, то я ж оце пiду лагодитись у дорогу, доки ви тут. Горнов. Я не забарюсь. Максим. То прощавайте до якого часу! (Вийшов). Горнов (один). Як то Борис з своïми старими уладиться? Молоде ще хлоп'я, м'яке серце... Стережеться сварки, як вогню, думає, що можна ïï обминути! Та що це вiн так довго бариться? ЯВА 4 Борис (дуже стривожений). Оказiя, брат! Чуєш, мати запевняє, що буцiмто я вчора об'яснився перед Iзмайловою?!. Горнов. Удрав штуку... Яка ж то Iзмайлова? Борис. Ти ж познакомився учора з нею i з ïï матiр'ю... Бач, деякi гостi ще спозаранку учора пороз'ïжджались, а Iзмайлови зостались ночувати. Отже, як поïхав ти, у нас почалось бенкетування; я якось не встерiгся та й насмоктався.. . Мене-таки батько й мати здорово примушували: Який ти, кажуть, мужчина, що не хочеш пить? Я i урiзав. Може, з п'яних очей i справдi наговорив якоï нiсенiтницi. Горнов. Ая думаю, брат, що це якась машина. Борис. Оце ще вигадав. Г о р н о в. А конешно! Ти скрiзь бачиш однi квiточки та ясне сонечко! Сказано: молоде, зелене! (Узяв картуза). Одначе adie, mio саго '! Борис. Попрощався б з моïми старими, а то розгнiваються. Горнов. Вони ж кажуть, що я хам; а вiд хама якоï ïм звичайностi? Борис. Не терплю я, як чоловiк сам на себе плеще. Горнов. Та я ж учора власними вухами чув!.. Стривай, стривай!.. Чи не ота Iзмайлова, котрiй я учора радив у кукол гратись? Борис. Та вона ж, вона. Горнов. Ця ж мене хамом звеличала. (Смiється). А терпкою я здався ïй кислицею: вже вона пробувала кусати мене з усiх бокiв, та тiльки оскому набила. Борис. Бо ти таки учора за пiв тiєï години наплiв обом Iзмайловим цiлий ворох чепухи. Перед дочкою так найкраще визначився, сказав ïй, що вона умiє тiльки воду товкти. Горнов. Сказав правду. То ж не людина, а кукла. Борис. Але все ж таки казати таке в вiчi панночцi... Горнов. Що ж ти вдiєш зо мною, коли я хам? Борис. I батько мiй таки на тебе розгнiвався. Горнов. Знаю, знаю! Через те ж я так учора швидко i iспарився. Вiн теж шпигнув мене по-панськи. Позвольте менi, кажу, прийняти у ваших горницях одного знакомого? Хто ж етот ваш знакомий? — питає. Ваш, кажу, временнообязанний Прохор.— Для таких, каже, знакомих у мене єсть конюшня! Чудак старий! Ну слухай, ти ж тепер тверезий, то не забудь, що тобi сьогоднi треба декуди навiдатись. Борис (з серцем). А, не нагадуй менi! Вiсiм день очей не навернути, вiсiм день... я ненавиджу себе!.. Горнов. Я оце забiжу туди та ïï заспокою. Сказати, що ти сьогоднi будеш? Борис. А конешно! Через пiвгодини. Коли б тiлько гостi швидше убирались. Я сьогоднi з своïми старими дiло доведу до кiнця. Горнов. Ну, цих гостей навряд чи скоро здихаєшся. Тiлько ти вже сьогоднi не пий! Борис. А, не зворушуй мене. Горнов. Ага, не любиш? Заспокойся, друже. Хто з молодих людей не впивався на своïм вiку? Пий, кажуть, та ума не пропивай! ЯВА 5 Входе старий Воронов. Воронов (простяга руку Горнову). Вы уже успели вернуться? Горнов. Як бачите! Воронов (ходе по кiмнатi, далi зупинився, хотiв щось промовити i знов заходив). Либералы, либералы!.. Горнов. Ви ж це про кого кажете? Чи не про Iзмайлових? Ваша правда. Вони дуже лiберальнi. Воронов. Нет-с, я не про них. (Зупиняється проти Горнова). Скажите, того... того... Правда ли, что вы подарили вашим крестьянам дополнительный платеж?.. Горнов. Справжня правда. Воронов. Либерально, очень либерально! (Зное ходе). Ссуду какую-то тоже у себя открыли? Горнов. Одкрив. Воронов. Гуманно и либерально! Ну, а я того... того... не открою!.. Слышите ли, не открою! Горнов. Чую, чую. Я не глухий! Ви не одкриєте! Воронов. Да-с, не открою! И школа там у вас? Горнов. I школа там у мене... Воронов. Но для чего все это мужику? Я вас спрашиваю, для чего? Горнов. Не знаю. Воронов. Не знаете? Нет-с, вы знаете! Да-с, знаете! И я знаю!.. Горнов. А коли ми обоє знаємо, то задля чого ж переливати з пустого в порожнє? Воронов. А затем-с, что такими поступками вы развращаете мне сына. Горнов. Не велiть йому водитись зо мною. Пошлiть його до Iзмайлових в навуку, там вiн навчиться у кукол гратись. Воронов. Что-с? Вы забываетесь, милостивый государь. Б о р и с. Я слушаю и удивляюсь только всему тому, что вы, папа, говорите. Вас эти два года так изменили, что я, право, не узнаю вас. Воронов. Помолчи, друг! Мы с тобой после поговорим. Борис. Тошно даже слушать. (Пiшов у свою кiмнату). Воронов. Видите, это все ваше влияние. Он у меня прежде этого не смел. Горнов. Тодi, як був ще малим. Воронов. Нет-с,— всегда!.. Горнов. Та вiн же два роки i не був дома; а два роки — це немалий час. Воронов (ходе по кiмнатi). Да, вы философ! У вас ведь на все готов ответ. Горнов. Менi здається, що у кожного чоловiка розум завжди повинен бути насторожi. Воронов. Философ, философ! И если я вас спрошу, зачем вы говорите со мною по-малорусски, у вас также найдется ответ? Горнов. А звичайно... Воронов. Любопытно... Горнов. Я не хочу говорити по-руськи та й одвик-таки од мови, живучи чотири роки помеж крепаками,— це во-первих... Воронов. Однако ж вы читаете русские книги? Горнов. Читаю! Нiмецькi читаю, i французькi, i навiть латинськi... Але ж читати i говорити — це двi речi зовсiм рiзнi. Як поляки кажуть: То cos inego!.. Воронов. Да ведь я сам малорос, а вот же говорю по-русски... Горнов. Через те ж я i балакаю з вами по-украïнськи, що знаю, що ви украïнець, i знаєте мову, i що колись i самi балакали зо мною по-своєму. Може, це тодi було в модi? Ви перемiнились, а я не хочу хамелiонничать! Тут, бачте, багацько залежить i вiд того, з ким нам найчастiш доводиться дiло мати. Ви промеж панами буваєте, а я промеж мужиками вештаюсь. Стало буть, тут дiло навику, а привичка, кажуть, друга природа. От якби наша розмова прийняла характер надто спецiальний, ну тодi я, може, спасував би... А доки ми перекидаємось словами, збиваючи тiлько пiну в ротi. Воронов. Но ведь будете же вы служить? Горнов. Нi. Воронов. Могут же дворяне выбрать вас на какую-либо должность? Г о р н о в. Це iнша рiч. Але i без вибора, без наказу вже служу дiловi. Воронов. Но ведь вы дворянин? Да-с? А ведете-то вы себя вовсе не по-дворянски. Горнов. Хто як розумiє людське поводження! Воронов. Да-с! Вы не по-дворянски поступаєте! Горнов. Наплювать! Воронов. Как наплевать? На кого наплевать? Вы дерзки! Справедлива пословица, что яблочко от яблонь-ки!.. Знаете ли вы, милостивый государь, кто был ваш отец? Горнов. Ви, може, хочете натякнути на те, що я з мужичого роду? Що мiй отець, тiльки дякуючи власним заслугам, здобув дворянство i полковничий чин? Натякайте, я вiд цього не почервонiю. Нiколи я не одречусь од свого роду. У мене ще й досi є живi дядьки по батьковi — один простий гречкосiй, а другий солдат,— i я ними не гордую. Воронов. Правда, говорят, что... Горнов. Що з хама не буде пана?.. Я й не лiзу в пани. Воронов. Нет-с, лезете! Вы у меня бываете... (Наче щось пригадав, забiгав по кiмнатi). Да-с... того, того... Знаєте ли, что я вам могу посоветовать? Горнов. Розумний совiт прийму з подякою. Воронов. Вот что-с! Вы займитесь сочинением проекта о том, чтобы дворян вовсе не было. Горнов. Ви не туди, добродiю, заахали! Сочиняйте вже ви такi проекти, вам i книги в руки, а я за таку раду i спасибi вам не скажу. Сором вам, Олексiй Дмитрович, що ви з мого правдивого поводження з людьми хочете зробить якусь пропаганду! Ви кидаєте болотом у моє чесне дiло. Воронов. Так ваше дело честное? Горнов. Хоч перед Бога! Воронов. Ая думаю, что напротив. Горнов. Нi! Ви так же точнiсiнько думаєте, як i я, та боïтесь розумовi сказати. Воронов. Никогда! Горнов. А я вам кажу, що iменно так. Воронов. Вы, кажется, желаете того... того... трунить надо мною! Горнов. I на думцi цього не маю. Воронов. Вы... очень дерзки!.. Горнов. Схаменiться, Олексiй Дмитровичi Воронов. Вы... вы... Горнов. Хам? Це вже я чув не раз! Позвольте ж, Олексiй Дмитрович, i менi сказати вам хоч одну послови-цю: Насмiялася верша з болота, оглянулася — аж сама в болотi. Воронов. Что-с? Входить Борис. Я, милостивый государь, с вами более не знаком. Горнов. Дуже приятно!.. Вибачайте, хотiв сказати: як завгодно!.. Воронов. Да-с! Слышите; незнаком!.. (Пiшов). Борис. Що це з ним? З чого це ви збили бучу? Горнов. Адже ти прохав, щоб я попрощався з твоïми старими? От вже з батьком попрощався... Борис. Та що це з ним вчинилося, я нiяк не розберу? Горнов. А, Бог з ним! Прощай! Приïзди ж до мене... А може, батько не пусте? Мене то вже певно не допустять до вашоï персони. Борис. Бозна-що вигадуєш. Я догадуюсь, це, певно, його Iзмайлова натравила на тебе. Горнов. Може... Але ж молодому чоловiковi, коли вiн блукає ще в думках i вiдсахнеться сьогоднi вiд того, чим вчора захоплювався,— якщо постережеться, що то в ньому з'являється власний процес змишлення,— я можу вибачити; ну коли отарий чоловiк так, з лисою головою... (Чоломкавшись, пiшов). Борис (один). Це щось несподiване з'являється у моïй сiм'ï!.. (Походив). Що я такого наговорив учора панночцi? Невже справдi об'яснився? Як я согласився сiсти за той проклятий єралаш!.. Потiм напився як?.. Сьогоднi востаннє скажу батьковi й матерi, i якщо вони суперечатимуться, я зроблю по-своєму. Володька вражає мене, кажучи, що я безхарактерний!.. Вiн правду каже. О, яку правду! Доки ж я, справдi, буду як цуцик той на вiрьовцi.?.. ЯВА 6 Борис i Воронов. Воронов (входе). Что, уехал этот либерал? Я очень рад. Борис. За что вы отказали ему от дома? Воронов. Негодяй он!.. Вот за что. Борис. Негодяй? Воронов. Да, негодяй, и я запрещаю тебе с ним дружиться! Борис. Ну это уж... Впрочем, это пока на второй план. Я должен вам сказать, что у меня есть более серьезное дело. ЯВА 7 Тi ж i Соломiя. Соломiя. Пане! Там Гордiй Поварiв прийшов! Воронов. Что ему надо?.. Зови!.. Соломiя пiшла. Пойди к гостям; я после готов с тобой потолковать. Борис. Вы выслушаете меня? Воронов. Через пять минут. Борис пiшов. Ну, что ж он там?.. Кто там такой?.. ЯВА 8 Воронов i Гордiй. Гордiй (входе, топнув ногою). Моє поштенiє! Позвольте вам препоручить. (Подає запечатаний лист) Воронов. Что это такое? (Розпечатав листа i читає). От 186... года от сентября месяца преглашають Вас, Ваше високоблагородiє, майстер сапожной, штоб ви пожалували своєю персоною iз фамилiєю на брачний процес у етоє воскресенiє. Свадьба будет на благородную ногу, вина i музика з городу i пирожное шпанскiй вєтiр, што папаша зготовлють; собственноручно Гордєй Микитович Поваренков, сапожной майстер i кавалер. Гордiй. Так точно: i кавалер. Так как iщо в первий законной брак поступаю. Воронов. Я не понимаю, что это такое? Гордiй. Брачний процес буду палучать с баришнею Теклею Свиридовной. Хотiв хоть триста рублiв авантажу, ну помирився на двухсот п'ятдесят. Значить, подумав: Пропадай моя деревня, все четирє колеса. Воронов. Да ты скажи толком, что тебе надобно? Гордiй. Развi я непонятно об'явил у бiлетi? Кажеться, очiнь синпатично. Значить, предлагаю вам на свадьбу до мiня. Воронов. Что-о? К тебе на свадьбу? Гордiй. I што, как можить согласнi будите поступок совершить об некотором подарке, хоть двадцять п'ять рублей, так я с равнодушним вдовольствiєм получу. Воронов. Пошел ты прочь, дурак!.. Гордiй. Вот так категорiя!.. Воронов. Вон, говорят тебе!.. (Кида йому листа в вiчi). Гордiй. I с тем до приятного свиданiя. (Пiшов). Воронов. Да что же это такое творится? Мужик какой-то, сапожный мастер, осмеливается просить к себе на свадьбу, да еще по пригласительному билету! О, до чего мы дожили! ЯВА 9 Воронов i Борис. Борис (входе). Вы свободны? Воронов. Ну?.. Да, кстати,— согласился ли ты поехать в гости к Измайловым? Они тебя приглашали! Борис. Да, приглашали, но решительно отказался. Воронов. То есть как это? Ведь ты почти сделал предложение Анне Андреевне? Борис. Ну недалекая ж она, если поверила пьяной болтовне. Воронов. Так ты хочешь нас осрамить? Борис. Вы обещали выслушать меня. Время не терпит. Я должен с вами говорить. Воронов. Ты затянешь ту ясе канитель о твоих диких намерениях? Борис. В последний раз. Итак, я возвращаюсь к вопросу, на который вы не ответили мне в прошлый наш разговор. Я спрашивал вас,— зачем вы, зная и видя мои отношения к Оксане, смотрели на них не только сквозь пальцы, но даже снисходительно? Воронов. Ответ простой: она была горничной... ну... аты... как молодой человек... оно и понятно... Б о р и с. А!.. Интрижка по части клубнички!.. А между гем вы жестоко ошиблись. Я полюбил Оксану и повторяю вам, что женюсь на ней. Воронов. Я объявлю тебя сумасшедшим, и тебя посадят в желтый дом. Борис. Да хоть в тюрьму! Я дал слово Оксане, и она моя невеста,— слышите ли,— она моя невеста!.. ЯВА 10 Тi ж i Наталя Семенiвна. Наталя Семенiвна. Завтрiк уже подалi!.. Прасков'я Петрiвна i Анеточка просто покою менi не дають: Просiть, кажуть, та й просiть, щоб Борiнька ïхав до нас погостити! Воронов. Нет, ты послушай, что он говорит. Наталя Семенiвна. Що таке? Борис. Я прошу вашого благословенiя на вiнець з Оксаною! Наталя Семенiвна. Як? Це той синочок, котрий учора присягався, що все зробе задля матерi, а сьогоднi вже й назад? Борис. В чiм же я присягався? Наталя Семенiвна. Ти дав менi слово, що поïдеш до Iзмайлових в гостi. Це раз... А потiм... ЯВА 11 Тi ж i Степан. Степан (за дверими). Я силою ввiйду, i нiхто мене не зупине. Воронов. Кто там? Степан (вбiга). Це я, пане! Воронов. Что это? Как ты осмелился войти без доклада? Степан. Та висе хоч i вбийте, а ввiйшов! Воронов. Вон!.. Борис. За що ж ви його проганяєте? Що скажеш, Степане? Степан. Ви питаєте? Це дивно, паничу, надто дивно!.. А я ж завжди мав вас за чесну людину. Дiйшла до Оксани звiстка, що ви засватались на якiйсь панночцi!.. Борис (з жахом). Як?!. Степан. А тепер вже, може, Оксану й на столi застанете! Борис. Годi, годi!.. Спала полуда з очей!.. Туман розiйшовся!.. Так ось воно що?.. Так ось зачим мене пiдпоювали?.. Так ось задля чого запрошують мене в гостi до Iзмайлових?.. Так ось вiд чого ваша хворiсть, мамо? Бач, це та любов ваша свята, котрою ви так похвалялись i котра, мов в ланцюгах залiзних, так довго держала мою волю... Так ваша та щирая i тихая мова: Женись, сину, на кому хочеш,— була кривда, одна облеслива кривда!.. О мамо, мамо! Що ж ти зробила з моєю душею? З тiєю душею, в котрiй образ твiй завжди був нарiвнi з Богом? Батьку, батьку рiдний!.. О, що ж тепер на свiтi не зрадливе, коли рiдний батько i мати... А!.. Швидш вiдцiля!.. Промеж чужими людьми знайду я батька i матiр!.. Прожогом вибiг, за ним пiшов Степан. Наталя Семенiвна. Синку, синку!.. (Рида). Воронов. Я тебе, мерзавец, я тебе!.. Вот тебе твой мазунчик!.. Наталя Семенiвна. Ти ж чого дивився? Ти його виховував i пестив! Я жiнка неосвiчена! Де я була? Що я бачила? У чотирьох стiнах вiк iзжила, а ти похвалявся, що ти вчений i всезнающий. Ти йому дав змалку волю! Я дурна була по-твоєму... Себе ж ти цiлий вiк лiчив за розумного, а сина єдиного не зумiв до пуття довести. Ох, я нещасна!.. (За сльозами не може говорити). Воронов (мое ошалiлий). Что ж это? Сколько я того... того читал, но такого случая... Читал я в журналах и газетах... не начитывал. Но как же в самом деле стеснять... того... того... свободу, когда свобода должна быть свободна? Ну и пусть его женится, пусть женится хоть на чертовой дочери! Я... я знать его не хочу!.. Завiса. ДIЯ ЧЕТВЕРТА Середина хати Завади. ЯВА 1 На лiжку лежить недвижна Оксана, бiля неï у головах сидить Завада, а збоку Горнов. Горнов (тихо розмовляє). Чудову машину пiдвели, намоглись дiвчину з свiту звести!.. I вiрить не хочеться, щоб усiм цим лихом керувала мати Борисова. Завада (сумно). Не знаю, що я кому заподiяв лихого. Здається, завжди з усiма поводився по-божому. Горнов. Не чоловiче дiло вчинили, а диявольське! Завада. Так вже, мабуть, судилося менi зостатись на старостi одиноким, без втiхи, без жодноï радостi... Нi, я винен, винен я!.. Менi не слiд було б потурати на ïï хiть! Забажалося ïй довiдатись, як тi пани живуть, i намоглася одним лицем: Пiду служити до панiв! Я здавсь на ïï волю. Не багато й наслужила, один тiлько рiк, а горя запобiгла на цiлий вiк i собi, й менi... Учора, марiючи, промовила: Покритка, каже, я! Я з жаху мало не збожеволiв. Та вже нагодився Степан, котрий, спасибi йому, розказав менi усе, що витворяли з нею парубки. Люди радять скаржитись громадi!.. Що ж тi скарги, чи вернуть же вони життя моïй дитинi? Горнов. I як ви не встерегли ïï тодi, як увели з подвiр'я в хату? Завада. Бачите, я пiшов до писаря, щоб той дещо пошептав коло неï. Вернувсь додому, аж дивлюсь — ïï вже в хатi нема. Кинувся по сусiдах, по садках та вгородах! Шукав, шукав!.. Вже й на свiт поблагословилось, а ïï нема, як у воду впала. Та вже як зовсiм розвиднiлось, знайшов ïï аж на греблi, бiля розореного млина. Горнов. Це ось що за селом? Завада. Еге ж! Горнов (убiк). Там вона востаннє бачилась з Борисом. Завада. Прийшов я туди, дивлюсь, аж вона лежить мов мертва. Далi розплющила очi. Став я до неï промовляти — мовчить, неначе води в рот набрала. Потiм почав я гукати!.. Тут, хвалити Бога, нагодився Степан, i вже вдвох ледве-ледве довели ïï до хати. Як положили ми ïï на лiжку, так вона почала балакати; але щось таке нiсенiтне, що й купи не держиться. А згодом заснула. Горнов. I не прокидалась вона? Завада. Ба нi, через недовгий час знов щось заговорила, тiлько, мабуть, крiзь сон, бо очi ÏÏ були заплющенi. Горнов. А що вона таке говорила, як скоро ви ïï ввели в хату? Завада. Все кликала панича! А потiм почав я ïï питати, куди вона ходила. Вона й одмовила: Ходила, каже, наймати людей, щоб яму викопали. Грошей, каже, не було, я ïм дала золотий перстень! У неï i справдi був золотий перстень на руцi, певно, паничiв, а тепер нема. Горнов. Дивно! Чому ж ви учора не дали звiстки Борисовi, що таке скоïлось? Завада, Чудно ви мiркуєте! Як би таки я полiз у хороми оповiщати про своє лихо? Горнов (помовчав). Певно, вона довго лежала на греблi, а там вогко, свiже повiтря вiд рiчки, ну й простудилась. (Приклада руку ïй до голови). Ач який жар палить!.. ЯВА 2 Тi ж i Борис. Борис (входе). Де вона? Що з нею, з моєю любою?.. Горнов (зупиня його). Тихше, Бога ради, тихше! Вона спить, ти ïï можеш сполохати. Борис (ламає руки). О, я нещасний, безталанний! О, я безхарактерний чоловiк! (До Горнова). Рятуй, рятуй ïï, брате! Завада. Я не мав сили звернути ïï волю з того манiйного шляху, усiяного терном колючим, камiнням гострим... Бо я без мiри ïï любив! (Тихо плаче). Борис. Батьку, батьку! Не вражай ти мого серця твоïми тихо-сумними докорами. Чи не наважився ти хвастати передо мною своïм горем, хвастати, що вмiєш щохвилини видавить iз старих очей краплю солоноï води? Що твоє горе проти мого? Що твоï сльози проти моïх слiз? Зваж моє горе з своïм. Зваж мiй вiк з своïм i зiтри мерщiй росу з твоïх очей! Ти вже оджив своє i однiєю ногою стоил у трунi, а я ПОВНИЙ нерушених молодих сил!.. Ти був щасливий десятки годiв, а передо мною тiлько замиготiв вогоньок того щастя!.. А я летiв орлом, бистрим вiтром буйним до мого щастя i тiльки що наблизився до нього, як воно почина вже гаснути! Моє горе — пекло палаюче! Горнов. Радив тобi пильнувати того вогню, бо вiн тiльки раз з'являється нам на вiку. Оксана (крiзь сон). Борис!.. Горнов. Вона тебе кличе! Борис (кинувся до неï). Боже, святе небо i земля! Вона мене кличе! Я тут, я бiля тебе, моя Оксаночко! Оксана (крiзь сон). Перстень, це його... Бiльш нiчого нема, це все... не лякайте... (Замовкла). Борис. Вона марiе, i в марiннi ïï душа живе мноюi О свiте мiй!.. Оксана. Яка холодна земля!.. Пустiть, пустiть мене... За що ви надо мною знущаєтесь?.. Посватався? Текле, що я тобi заподiяла? Борис ïде, чом же не вiтається?.. Спасибi вам, панi... Пустiть, пустiть мене!.. (Замовкла). Борис. Що з нею сталося? Вона мов нежива... Горнов. Припадок, кризис! Завада. Донечко, донечко! Не покидай же мене, старого, похилого! Борис. Ох, серце моє, розум мiй кригою замерзає... Туманом застилається!.. Нi, не можна тому статися, щоб вона померла! Не вiрю я, не вiрю!.. Бог справедливий, за що ж така кара? (Упав на колiна бiля лiжка, тихо промовляє). Нiколи я не благав нiчого незбутнього. Всi думи, всi моï помисли я захиляв до чесноï працi, до чесного життя! О Боже милий! Дай же життя, хвалити Тебе i прославляти Твою милость. (Припав лицем до рук). ЯВА З Тi ж i Максим. Максим. Та що це у вас таке, нехай Бог бороне, трапилось? А менi i кажуть люде, що у Антона щось непевне скоïлось, та я не пойняв вiри. Завада. Карає нас Господь за грiхи нашi. Борис. Пропащий я, пропащий! Максим. Грiх вам, грiх, паничу, так вбиваться! Не люде ïï одiймають у вас, а Бог милосердний! Бог дав ïй життя, Бог i бере. Вiн один властивець над нами, i ми не повиннi ремствувати на Його святу волю. Борис. Не ремствую я, а очевидячки загибаю!.. М а к с и м. А подивiться, паничу, на нас, слiпих людей, та поспитайте,— якого горя ми не перебули? На наших очах люде одiймали дiвчину од милого i на його очах ïï безчестили; на наших очах брали молоду з-пiд вiнця i вели в хороми на безчестя, а потiм... (Махнув рукою). Отже, ми усе те пережили, пам'ятаючи, що є Бог милосердний на небi, котрого замiри нам не вiдомi. А чи давно, паничу, ви похвалялися здолати нашу мужицьку ваготу i працю? Та чи вам же, паничу, бороться з тими життями? Оксана (тихо). Хто помер? Борис... Борис. Моя зоре, мiй раю!.. Оксано, Оксаночко, прости мене!.. Чого ж ти так пильно дивишся на мене?.. Це ж я, твiй любий, твiй суджений! Оксана. Твiй любий, твiй суджений! Лягай мерщiй в домовину! Борис. Де ти, серденько, бачиш домовину?.. Оксана. Дай я поцiлую твоï очi! (До його придивляється). Який страшний погляд!.. Мертвого з гроба не вертають! Хоч одну iскру жалю... Не треба грошей... на подзвiння... Чого ж сичиш на мене? Панi, гадина... повзе вона... повзе до мене!.. Заховайте мене!.. Повзе, впивається в моє серце... Геть, геть!.. Одiрвiть, одiрвiть ïï... (Умирає). Борис. Що це з нею? Оксано, Оксаночко!.. Нi, вона не вмерла!.. Стигнуть очi, холонуть руки, серце не б ється! Оксано!.. Вона мертва!.. Страшно, страшно!.. Дивiться, вона вкоряє мене своïм поглядом. (Одскакує вiд неï) . Рятуйте, рятуйте!.. Горнов. Друже, поклич на помiч розум i покорись його силi! Завада. Донечко, донечко, на кого ж ти мене покинула?!. (Рида). ЯВА 4 Тi ж i Степан. Степан (вбiга). Оксано, Оксано! Я помстився за тебе! Оцими власними руками я роздер пащеку Теклi, отiй лютiй гадинi!.. Максим. Не чує вже Оксана твоєï звiстки!.. Завiса.
ДОКИ СОНЦЕ ЗIЙДЕ, РОСА ОЧI ВИÏСТЬ